Як вибрати електрощит за кількістю модулів

Модуль — це стандартна одиниця ширини на DIN-рейці, приблизно 17,5 мм. Саме в цих одиницях виробники рахують місткість щитів, і саме від цієї цифри залежить, чи влізуть у корпус усі автомати, УЗО, реле напруги та інша начинка. Помилитесь з розрахунком — і або купите щит, де половина місця пустує, або доведеться довбити стіну під другий бокс, бо в перший вже нічого не запхати.

Тема здається простою, поки не сядеш рахувати реальне навантаження в квартирі чи будинку. На практиці людина йде в магазин, бачить щит на 12 модулів за копійки і бере його, не рахуючи, скільки автоматів насправді потрібно на кухню, ванну, освітлення, розетки в кожній кімнаті окремо. Через півроку купує другий щит поруч. Знайома історія?

Що таке модуль і чому це не просто маркетинг

Кожен однополюсний автомат — це 1 модуль. Двополюсний — 2 модулі. Тришляговий автомат або трифазне УЗО — вже 3-4 модулі залежно від моделі. Реле напруги типу RBUZ D25 чи Zubr займає зазвичай 3 модулі, контактор — 1-2 модулі в залежності від номінального струму.

Виробники електрощитів — IEK, Schneider Electric, Hager, ABB, DEKraft — випускають корпуси з чіткою місткістю: 8, 12, 18, 24, 36, 48 модулів. Ці цифри не випадкові, вони кратні рядку DIN-рейки, який зазвичай вміщує 12 або 13 модулів. Тобто щит на 24 модулі — це два ряди по 12, на 36 — три ряди.

Як порахувати, скільки модулів реально потрібно

Найпростіший спосіб — скласти список обладнання, яке піде в щит, і подивитись ширину кожної позиції в паспорті виробника. Але є й приблизна методика, якою користуються електрики на об’єктах.

Візьмемо типову однокімнатну квартиру:

вступний автомат — 1-2 модулі (однополюсний чи двополюсний, залежно від того, однофазний чи трифазний ввід);
УЗО або дифавтомат на ванну — 2-4 модулі;
автомат на кухню (окрема лінія під духовку чи плиту) — 1-2 модулі;
автомати на розетки в кожній кімнаті — по 1 модулю на групу;
автомат освітлення — 1 модуль на кожен контур;
реле напруги — 2-3 модулі;
УЗО загальне на квартиру — 2-4 модулі.

Навіть у скромній однушці набирається 10-14 модулів без запасу. А запас потрібен обов’язково.

Скільки закладати запасу

Тут працює просте правило: рахуй потрібну кількість, множ на 1,3-1,5, і отримаєш реальний розмір щита під замовлення. Причина проста — з часом додається обладнання. Сьогодні немає кондиціонера, через два роки з’явився, і йому потрібна окрема лінія з власним автоматом. Або власник вирішив розділити освітлення на дві групи замість однієї, щоб при короткому замиканні не гасла вся квартира одразу.

Електрики з досвідом взагалі радять брати щит на розмір більший, ніж здається достатнім. Різниця в ціні між щитом на 18 і на 24 модулі невелика — кілька сотень гривень, а от переробка проводки та заміна корпусу через рік коштуватиме набагато дорожче, і головне — знову доведеться штробити стіну чи знімати накладний бокс.

Типові розміри щитів і під що вони підходять

8-12 модулів. Мінімальний варіант. Підходить хіба що для гаража, підсобного приміщення чи як додатковий щит на окрему групу (наприклад, тільки на теплу підлогу або зовнішнє освітлення). Для житлової квартири замалий майже завжди.

18-24 модулі. Стандарт для однокімнатної або невеликої двокімнатної квартири без надто складного обладнання. Вміщує вступний автомат, загальне УЗО, реле напруги і 10-15 групових автоматів.

36 модулів. Робочий варіант для двокімнатної-трикімнатної квартири з розділенням на групи по кімнатах, окремими лініями під кухню і ванну, з реле напруги і стабілізатором в перспективі.

48-72 модулі. Це вже приватний будинок або велика квартира з трифазним вводом, де рахунок автоматів іде на 25-40 штук: окремі лінії на кожен санвузол, теплу підлогу, бойлер, кондиціонери в кожній кімнаті, гараж, вуличне освітлення.

Є ще щити на 96 і більше модулів, але їх зазвичай ставлять не в квартирі, а на вводі в будинок або в комерційних приміщеннях, де від головного щита потім розходяться лінії на кілька підщитів по поверхах чи зонах.

Однофазна і трифазна мережа — різниця в підрахунку

У однофазній мережі (220В) вступний автомат зазвичай двополюсний — займає 2 модулі. У трифазній (380В) вступний автомат чотириполюсний, і це вже 4 модулі. Різниця невелика, але коли рахуєш загальну кількість, про неї часто забувають.

Трифазні дифавтомати та УЗО теж ширші за однофазні аналоги — 4 модулі проти 2. Якщо в будинку планується трифазне живлення (а це типово для приватних будинків з потужним обладнанням: зварювальний апарат, потужний насос, електроплита на три фази), закладайте додатково 15-20% до розрахованої кількості саме через ширші компоненти.

Приклад розрахунку для реального будинку

Двоповерховий будинок, однофазний ввід 220В, площа близько 120 м². Рахуємо:

Вступний автомат — 2 модулі. Загальне УЗО — 2 модулі. Реле напруги (наприклад, Укртехно Реле-М або RBUZ) — 3 модулі. Далі групові автомати: освітлення 1 поверх — 1, освітлення 2 поверх — 1, розетки кухня — 1, розетки вітальня — 1, розетки спальні (дві окремі групи) — 2, ванна кімната з УЗО — 3 (дифавтомат), бойлер — 1, кухонна плита — 2 (потужна лінія, окремий автомат більшого номіналу), теплі підлоги в санвузлах — 2, гараж — 1, зовнішнє освітлення двору — 1, кондиціонери (три штуки по кімнатах) — 3.

Сума виходить близько 26 модулів. З запасом на майбутнє (сонячні панелі, додаткові прилади, розширення) беремо щит на 36 модулів. Залишається резерв в 10 позицій — саме те, що потрібно.

Типові помилки при виборі

Найчастіша помилка — купувати щит “на око”, орієнтуючись тільки на розмір ніші в стіні, а не на реальну кількість обладнання. Ніша під щит робиться під розмір щита, а не навпаки, тому спершу рахунок модулів, потім штроблення чи монтаж коробу.

Друга помилка — економія на запасі. Здається, що 18 модулів вистачить, бо саме стільки виходить по розрахунку. Але без запасу немає куди підключити навіть звичайний стабілізатор напруги, якщо він раптом знадобиться через рік.

Третя — не враховувати ширину конкретних моделей автоматів і УЗО. У різних виробників однакові по функціоналу пристрої можуть відрізнятись на модуль-два. IEK і Schneider не завжди дають однакову ширину для схожих номіналів, тому перед фінальною закупівлею краще звірити з паспортами конкретних моделей, які підуть у щит.

Четверта помилка стосується вже монтажу — забувають про клемники, шини заземлення і нуля, які теж займають місце в щиті, хоч і не рахуються модулями в класичному розумінні. У маленьких щитах на 8-12 модулів іноді просто фізично не вистачає місця під шини після встановлення всіх автоматів.

Вибір щита за кількістю модулів — це не про те, скільки коштує корпус, а про те, скільки коштуватиме переробка через рік чи два. Порахуйте реальну кількість обладнання, додайте третину запасу, звірте ширину конкретних моделей автоматів і УЗО — і берете щит на розмір більший, ніж здається достатнім зараз. Це той випадок, коли краще один раз перестрахуватись, ніж потім різати стіну під другий бокс.