Коли збираєш електрощит і треба з’єднати кілька автоматів між собою — постає питання, яку саме з’єднувальну гребінку брати. На вигляд обидва варіанти однакові: плоска шина з зубцями, яка встромляється в клемники автоматичних вимикачів. Але контакт у них влаштований по-різному, і від цього залежить, наскільки надійно все пропрацює наступні років десять. PIN — це штирьовий контакт, FORK — вилочний (роздвоєний). Різниця здається дрібницею, поки не зіткнешся з тим, що куплена гребінка просто не влазить у клемник конкретного автомата.
Навіщо взагалі потрібна з’єднувальна шина
Коли в щиті стоїть, скажімо, десять однополюсних автоматів на одній фазі, кожен треба якось з’єднати з живленням. Можна накидати перемички дротом — і так теж роблять, особливо в старих щитах. Але це довго, неохайно і займає купу місця в шафі.
Гребінка вирішує це одним рухом: береш планку, встромляєш зубці в клемники всіх автоматів підряд — і фаза розведена на всю групу. Швидко, акуратно, і контакт зазвичай надійніший за скручені вручну проводки, якщо, звісно, гребінка підібрана правильно під модель автомата.
Продаються такі шини під різні номінали струму (63А, 100А, 125А), під різну кількість полюсів (на 12, 24, 36 модулів), одно- три- і чотирифазні варіанти. Але тип контакту — PIN чи FORK — визначає, з якими саме автоматами гребінка взагалі стане в пару.
Конструкція PIN — штирьовий контакт
PIN-гребінка має контакти у вигляді круглих або квадратних штирів, які заходять безпосередньо в отвір клемної колодки автомата. Це той самий спосіб підключення, як звичайний одножильний провід — заходиш штирем у клему, притискаєш гвинтом.
Такий тип контакту зустрічається у автоматів Schneider Electric (серія Easy9, iC60), ABB (System pro M compact), частково у IEK і АСКО. Клемник у них розрахований саме на круглий чи квадратний штир, і плоска вилка туди просто не влізе нормально — контакт буде точковим, ненадійним, з ризиком перегріву під навантаженням.
PIN-шини зазвичай трохи компактніші за габаритами і виглядають простіше — тонка планка з рядом штирків знизу. Монтуються легко: приклав до ряду автоматів, вставив, притягнув гвинти. Головне — правильно розрахувати крок (18 мм на модуль — стандарт для більшості виробників, хоча трапляються й винятки).
Конструкція FORK — вилочний контакт
FORK-шина влаштована інакше: замість штиря — роздвоєний контакт, схожий на вилку або підкову, яка охоплює клемний гвинт автомата з двох боків. Такий формат клем використовують, наприклад, деякі автомати IEK старих серій, окремі моделі DEKraft, і взагалі FORK часто зустрічається там, де клемник автомата розрахований на пласку шину, а не круглий провідник.
Вилочний контакт дає більшу площу зіткнення в теорії, але на практиці все залежить від якості виготовлення самої клеми автомата. Якщо метал клемника м’який або форма вилки не зовсім співпадає з посадковим місцем — контакт буде гуляти, і з часом це виллється в підгоряння.
Візуально FORK-гребінку легко відрізнити: знизу видно роздвоєні “лапки”, а не суцільні штирі. Іноді на упаковці виробник прямо пише “PIN type” або “Fork type” — це і є найшвидший спосіб перевірити відповідність перед покупкою.
Головні відмінності на практиці
Різниця між типами не лише конструктивна — вона впливає на сумісність, монтаж і навіть на те, як швидко можна знайти заміну, якщо гребінка вийшла з ладу.
- Сумісність з автоматами. PIN підходить до автоматів з круглою або квадратною клемою під гвинт, FORK — до автоматів з плоским контактним майданчиком. Переплутати можна легко, тому завжди звіряй тип клемника автомата з типом гребінки ще на етапі покупки.
- Якість контакту. У PIN контакт точковий, але стабільний, якщо клема автомата якісна. У FORK контакт ширший, але чутливіший до люфту і точності посадки.
- Виробники. Schneider і ABB частіше йдуть по PIN, IEK і низка бюджетних китайських брендів — по FORK, хоча бувають і змішані лінійки, тому орієнтуватись лише на бренд не варто.
- Ціна. Суттєвої різниці в ціні між типами немає, вона більше залежить від номіналу струму, кількості полюсів і матеріалу (мідь чи латунь з мідним покриттям).
- Заміна та ремонт. Знайти PIN-гребінку під конкретний Schneider простіше, бо асортимент ширший. З FORK іноді доводиться шукати саме той бренд, під який вона розроблена.
Як не помилитись при виборі
Найпростіший спосіб — подивитись у документації на автомат, який тип з’єднувальної шини він підтримує. Виробники типу Schneider чи ABB зазвичай прямо вказують це в каталогах або на упаковці самого автомата.
Якщо документації під рукою немає, дивись на саму клему автомата. Круглий чи квадратний отвір під гвинт — бери PIN. Плоска площадка, схожа на невелику платформу — тоді потрібен FORK.
Ще один практичний момент: не варто змішувати в одному ряду автомати різних виробників з різним типом клем, розраховуючи, що одна гребінка підійде до всіх. Навіть якщо фізично щось встромиться, контакт може бути неякісним, а це вже пряма дорога до нагріву й оплавлення клемної колодки. Були випадки, коли саме через таку “економію на сумісності” в щитку починало пахнути паленою пластмасою вже через кілька місяців експлуатації.
Якщо збираєш щит з нуля і ще не купував автомати — простіше спочатку визначитись з виробником автоматичних вимикачів, а вже під нього підбирати гребінку, а не навпаки. Так менше шансів залишитись з купою автоматів і шиною, яка до жодного з них не підходить.
Типові помилки при монтажі гребінок
Одна з найпоширеніших помилок — намагання “допасувати” гребінку силою, коли контакт трохи не той. Іноді штир PIN намагаються втиснути в клему, розраховану під плоску вилку, обпилявши чи підточивши його. Робити так не варто: контакт вийде ненадійним, і рано чи пізно з’явиться підгоряння саме в цьому місці.
Друга поширена проблема — неправильно підібраний номінал шини за струмом. Якщо на групу автоматів по 63А поставити гребінку, розраховану на 40А, вона буде грітися навіть при правильному типі контакту. Номінал шини завжди має перевищувати сумарне навантаження групи, а не дорівнювати йому впритул.
Третя річ, про яку часто забувають — після монтажу гребінки треба перевірити затяжку кожного гвинта окремо. Буває, що зубець гребінки увійшов у клему, гвинт закрутили, а насправді контакт неповний через невеликий перекіс планки. Через рік-два це вилазить нагрітим контактом, потемнілою пластмасою корпусу автомата або спрацюванням теплового розчеплювача без видимої причини.
Коротко про головне
PIN і FORK — це два різні способи контакту з’єднувальної шини з клемником автомата: штир проти вилки. Ні один з них не кращий “в принципі” — все залежить від того, під який тип клеми розрахований конкретний автоматичний вимикач. Головне правило просте: перед покупкою гребінки перевір, який тип контакту підтримують автомати в твоєму щиті, а не бери першу-ліпшу шину, розраховуючи на універсальність. Це той випадок, коли п’ять хвилин на звірку характеристик рятують від переробки щита через кілька місяців.