Як підключити імпульсне реле

Імпульсне реле — це такий собі перемикач, який спрацьовує від короткого імпульсу напруги, а не тримає контакт постійно, як звичайний вимикач. Натиснув кнопку — світло увімкнулось, відпустив кнопку — світло горить далі. Натиснув ще раз (з будь-якого місця, де стоїть кнопка) — вимкнулось. Зручна штука для коридорів, сходових кліток, великих кімнат з кількома точками керування освітленням.

Головна відмінність від звичайного прохідного вимикача — керування відбувається кнопками без фіксації, а сама комутація навантаження лежить на реле. Тобто через кнопку проходить лише слабкий керуючий сигнал, а через контакти реле — вже реальний струм на лампи. Це і безпечніше, і практичніше, коли точок керування три-чотири і більше.

Що знадобиться для підключення

Перед тим як лізти в щиток, варто підготувати:

саме імпульсне реле (популярні варіанти — ETI RBS, Schneider Electric Acti9 iTL, Legrand, Hager);
кнопки без фіксації (звичайні дзвінкові кнопки або спеціальні для освітлення, часто з підсвіткою);
автоматичний вимикач для захисту лінії освітлення;
кабель ВВГнг або аналог перерізом 1,5 мм² для освітлення, іноді 2,5 мм², якщо навантаження серйозне;
клемники або клеми Wago для з’єднань у розподільних коробках.

Реле зазвичай монтується на DIN-рейку в електрощиті, поруч з автоматами. Займає один або два модулі, залежно від моделі.

Схема підключення на одну кнопку

Найпростіший варіант — коли керування здійснюється з однієї точки. Хоча сенс імпульсного реле якраз у можливості керувати з кількох місць, базову схему варто розуміти, бо на ній видно логіку роботи.

На корпусі реле зазвичай позначені такі клеми: A1 і A2 — це котушка, куди подається керуючий імпульс, а L і 1-2 (або схожі позначення, залежно від виробника) — силові контакти, через які проходить навантаження.

Порядок такий:

Фаза з автомата йде на клему A1 котушки реле і паралельно на один з контактів кнопки.
Другий контакт кнопки з’єднується з клемою A2.
Та ж фаза (або окрема, залежно від схеми) подається на силовий вхід реле — клему L.
З виходу реле (клема, зазвичай позначена цифрою) кабель іде на лампу.
Нуль з щита йде напряму на лампу, минаючи реле.

Натискаєш кнопку — на котушку A1-A2 проходить короткий імпульс, механізм реле перемикає контакти, лампа загоряється. Відпустив кнопку — імпульс зник, але контакти залишились у новому положенні. Це і є суть імпульсного реле — воно “запам’ятовує” останню команду.

Підключення з кількох точок керування

Ось тут імпульсне реле показує себе повністю. На відміну від прохідних і перехресних вимикачів, де для трьох точок керування треба городити складну схему з перехресним вимикачем посередині, тут все набагато простіше.

Всі кнопки просто з’єднуються паралельно між собою. Кожна кнопка одним контактом підключається до фази (через автомат), а другим — до клеми A2 котушки реле. Клема A1 постійно з’єднана з фазою.

Хочете додати ще одну точку керування — просто підключаєте ще одну кнопку паралельно до вже наявних. Жодних змін у схемі, жодних додаткових перехресних елементів. Хоч п’ять кнопок став, хоч десять — принцип той самий.

Це особливо зручно в довгих коридорах готелів, під’їздах багатоповерхівок, великих виробничих приміщеннях — там, де точок керування освітленням може бути реально багато.

Підключення кнопок з підсвіткою

Часто в квартирах і офісах ставлять кнопки з вбудованою LED-підсвіткою — щоб у темряві було видно, де саме кнопка. Тут є нюанс: через підсвітку постійно тече мікрострум, навіть коли кнопка не натиснута.

Якщо реле дешеве або старе, цей мікрострум інколи провокує самовільне спрацювання — реле ніби саме по собі перемикається вночі. Рідкісна ситуація, але трапляється, особливо якщо кнопок з підсвіткою багато і вони всі підключені паралельно.

Виробники якісних реле (та сама Schneider чи ETI) враховують це в конструкції котушки і роблять поріг спрацювання вищим. Але якщо купили щось невідоме на ринку — краще уточнити сумісність з підсвічуваними кнопками окремо, або поставити звичайні кнопки без LED.

Підключення через контактор для потужного навантаження

Саме реле розраховане на певний струм — зазвичай 10-16А, іноді 20А для потужніших моделей. Якщо треба керувати потужним навантаженням (група потужних прожекторів, наприклад), краще не навантажувати контакти реле напряму, а поставити додатково контактор.

В такому разі імпульсне реле керує не лампами напряму, а котушкою контактора. Контактор вже бере на себе всю силову частину і комутує реальне навантаження. Схема ускладнюється на один елемент, зате реле служить довше і не грітися.

Типові помилки при підключенні

Найчастіша проблема — плутанина між клемами котушки (A1, A2) і силовими клемами. Візуально на корпусі реле вони можуть бути розташовані близько, а промарковані дрібним шрифтом. Уважно дивіться на схему, яка часто надрукована прямо на боковій стороні корпусу — там завжди є маленька піктограма з розташуванням контактів.

Друга помилка — забувають, що на котушку А1-А2 подається саме імпульс, а не постійна напруга. Якщо помилково підключити кнопку з фіксацією (звичайний вимикач замість кнопки), реле може або взагалі не спрацювати нормально, або постійно клацати.

Ще один момент — переплутана фаза і нуль на силовій частині. Через це лампа може миготіти або взагалі не вмикатися, хоча реле клацає справно (чути характерний щиглик всередині корпусу).

І окремо варто сказати про переріз кабелю на керуючу лінію кнопок. Часто економлять і тягнуть тонкий провід 0,5-0,75 мм² до кнопок — це нормально, оскільки струм там мізерний, у межах кількох міліампер. А от на силову частину, від реле до ламп, переріз повинен відповідати навантаженню, як у звичайній схемі освітлення.

Кілька практичних порад

Перед остаточним монтажем варто перевірити схему на столі, без монтажу в стіни. Підключити тимчасово кнопку, лампу, реле — і подивитись, чи все клацає як треба. Займе хвилин десять, зате уникнете довбання стін наново.

Якщо в будинку вже є проводка під звичайні прохідні вимикачі, і хочеться перейти на імпульсне реле — здебільшого можна використати ту саму проводку. Прохідні вимикачі просто заміняються кнопками, а сама лінія від щита до світильника залишається без змін. Це заощаджує купу часу при ремонті без штроблення.

Реле краще брати з невеликим запасом по струму. Якщо зараз стоїть лампочка на 60 Вт, а завтра захочеться поставити люстру на 300 Вт — краще одразу взяти реле на 16А, а не на 10А.

Імпульсне реле — недорогий і надійний спосіб зробити керування освітленням зручним, особливо там, де точок вмикання більше двох. Розібратися в схемі підключення справді нескладно, якщо розуміти різницю між керуючою та силовою частиною. Головне — не плутати клеми, використовувати кнопки без фіксації і не забувати про правильний переріз кабелю на силовій лінії.