Двадцять чотири модулі — це той типорозмір щита, який найчастіше беруть для квартир від 60 до 90 квадратів або невеликих приватних будинків з окремим санвузлом, кухнею та кількома кімнатами. Не найменший варіант і не найбільший — золота середина, яка дозволяє розкласти проводку по групах без відчуття, що все туди запхали “на межі”.
Один модуль — це 17,5 мм по ширині DIN-рейки. Автомат чи УЗО займає рівно один такий “слот”, а диференціальний автомат чи реле напруги — зазвичай два. Тому коли бачите цифру 24, уявляйте не просто абстрактну “місткість”, а конкретну кількість пристроїв, які фізично влізуть в один ряд або в два, якщо щит дворядний.
Скільки груп реально поміщається
На практиці 24 модулі рідко означають 24 окремих автомати. Частина місця йде на вступний автомат, УЗО або диференційні автомати, і тільки решта — на групові лінії.
Типове розкладення виглядає приблизно так:
- вступний автомат — 1-2 модулі;
- загальне УЗО або диф.автомат на вводі — 2-4 модулі;
- реле напруги — 2-3 модулі (залежно від виробника, деякі моделі однофазні йдуть на 1);
- автомати на освітлення, розетки в кімнатах, кухню, санвузол, бойлер, кондиціонер — тут вже йде основна маса, зазвичай 10-14 автоматів по 1 модулю кожен;
- резерв на майбутнє — 2-3 модулі, і про нього часто забувають, а потім шкодують.
Якщо рахувати чесно, для трикімнатної квартири з бойлером, кондиціонером і кухнею з духовкою окремим контуром 24 модулі — це майже впритул. Додати ще пару груп під теплу підлогу чи гараж — і доведеться переходити на 36.
Для яких об’єктів це оптимальний варіант
Квартира на 2-3 кімнати з стандартним набором споживачів — класичний кандидат. Освітлення окремо по кімнатах, розетки окремо, кухня з електроплитою чи духовкою на окремому автоматі підвищеного номіналу, санвузол з УЗО — все це вкладається без проблем.
Дачний будиночок або невеликий приватний будинок без опалення на електриці теж часто обходиться 24 модулями. Особливо якщо немає теплої підлоги, басейну з насосною станцією чи потужного гаражного обладнання — тоді навантаження на щит менше, і місця вистачає з запасом.
Офіс невеликої площі, майстерня, невеликий магазин — тут теж підходить, якщо немає промислового обладнання з окремими лініями живлення. Для типового кабінету з комп’ютерами, освітленням і кондиціонером 24 модулі — цілком робочий варіант.
А от для будинку з опаленням на електричних котлах, з гаражем, лазнею чи майстернею на окремому вводі — краще одразу дивитися в бік 36 або навіть 48 модулів. Бо потім переробляти щит, коли він вже стоїть в стіні і закрита штукатурка — задоволення сумнівне.
Однорядний чи дворядний: що обрати
Щити на 24 модулі бувають як в один ряд (тоді корпус витягнутий і вузький), так і в два ряди по 12. Другий варіант зустрічається частіше — просто тому, що такий щит компактніший по висоті і легше вписується в нішу стандартної глибини.
Однорядний зручний, коли монтажник хоче все бачити перед собою одразу, без перемикання поглядом вгору-вниз. Але фізично він займає більше горизонтального простору, і не завжди в коридорі чи підсобці є куди його повісити.
Дворядний — практичніший вибір для більшості квартир. Він компактніший, добре ховається в нішу під гіпсокартоном, і різниця в зручності монтажу мінімальна, якщо руки з потрібного місця ростуть.
Що варто врахувати при виборі корпусу
Матеріал корпусу — метал або пластик — питання не стільки естетики, скільки місця встановлення. Для квартири з сухим повітрям пластиковий щит цілком підійде, і коштує він дешевше. Для гаража, підвалу чи вологого приміщення краще брати метал з нормальним ступенем захисту, IP54 і вище.
Глибина корпусу теж має значення. Дешеві моделі бувають настільки вузькими, що після встановлення автоматів і підключення дроти впираються в дверцята, і закрити щит нормально не виходить. Перед покупкою варто хоча б орієнтовно прикинути, скільки автоматів планується, і взяти корпус з невеликим запасом по глибині.
Навісний чи вбудований (в нішу) — залежить від стадії ремонту. Якщо стіни ще не оздоблені, вбудований варіант виглядає акуратніше і не стирчить. Якщо ремонт вже зроблений і немає бажання довбати стіну — навісний рятує ситуацію.
Типові помилки при плануванні
Найчастіша помилка — брати щит впритул під поточні потреби, без запасу. Через рік з’являється бажання поставити кондиціонер, або переробити санвузол з окремим контуром, а місця в щиті вже немає. Доводиться або довішувати додатковий бокс поруч (виглядає не дуже), або міняти весь щит на більший.
Друга помилка — економити на диференційних автоматах і УЗО, ставлячи одне загальне на весь будинок. Це працює, поки не спрацює — при витоку струму в одному місці вимикається все, включаючи холодильник з морозилкою повною продуктів. Розділяти захист хоча б по основних зонах (кухня, санвузол, інше) — розумніша стратегія, навіть якщо це з’їдає пару зайвих модулів.
Третя — ігнорування реле напруги. У багатьох приватних секторах і навіть в деяких мікрорайонах стрибки напруги не рідкість, і без захисту перше ж підвищення до 250-260 В може спалити холодильник чи телевізор. Два-три модулі під реле — це страховка, яка окупається один раз, але капітально.
Коротко про підсумок
Щит на 24 модулі — це розумний баланс для більшості квартир і невеликих будинків. Не варто брати його “про запас на всяк випадок” для великого будинку з опаленням і гаражем — там він швидко стане тісним. І не варто переплачувати за 36 модулів для однокімнатної квартири, де половина рядів так і залишиться порожньою роками. Головне — порахувати наперед реальну кількість груп, закласти невеликий резерв на майбутнє і не економити на диференційному захисті та реле напруги, бо саме на цьому економити виходить дорожче.