Клеми в електрощиті — це не дрібниця, на якій можна зекономити. Через них проходить весь струм, і якщо контакт слабкий чи матеріал підібраний неправильно, рано чи пізно з’явиться нагрів, обгоряння ізоляції, а в гіршому випадку — пожежа. Тому підбирати клемники варто так само уважно, як автомати чи УЗО.
Розберемось, які бувають клеми, на що дивитись при покупці і які помилки найчастіше роблять навіть досвідчені електрики.
Які типи клем існують
На ринку зараз три основні варіанти конструкції затискачів.
Гвинтові клеми — класика, яку знає кожен. Провід затискається гвинтом, контакт міцний і надійний за умови правильної затяжки. Мінус — з часом гвинт може послаблюватись через вібрацію чи температурні перепади, тому раз на пару років варто перевіряти затяжку у щитку.
Пружинні клеми (найвідоміші — WAGO) працюють інакше: провід фіксується пружинним механізмом без необхідності підкручувати щось викруткою. Монтаж швидший, контакт стабільніший у часі, бо пружина сама компенсує невеликі зміни геометрії проводу. Для DIN-рейки часто беруть саме такі варіанти — вони зручніші при щільному монтажі в щитку.
Клеми з важільним затискачем — щось середнє між першими двома типами. Важіль піднімається, провід вставляється, важіль опускається — і все, з’єднання готове. Швидко, без інструменту, підходить навіть для новачків.
Окремо варто згадати розподільні клемні колодки — це вже не поодинокі клеми, а цілі блоки для розведення нуля чи заземлення на кілька відхідних ліній. У щитку на 12-24 модулі така колодка практично обов’язкова.
Матеріал корпусу і контактної частини
Тут все просто, але саме на цьому пункті часто економлять.
Корпус клеми має бути з полікарбонату або поліаміду — матеріалів, стійких до нагріву та не схильних до горіння. Дешеві китайські клемники іноді роблять з чогось на кшталт звичайного пластику, який плавиться вже при 60-70°C. Візуально відрізнити складно, тому орієнтуйтесь на виробника — Wago, ABB, Schneider Electric, Legrand роблять корпуси з нормального матеріалу.
Контактна частина — тут має бути мідь або мідний сплав з посрібленням чи облуженням. Алюмінієві контакти в клемах — це погана ідея, окислення алюмінію призводить до втрати контакту і нагріву з’єднання буквально за кілька місяців експлуатації.
Переріз проводу — головний параметр
Кожна клема розрахована на певний діапазон перерізів. Це найважливіша характеристика, яку треба враховувати ще до покупки.
Для домашньої проводки типові варіанти:
- 0,5–2,5 мм² — освітлення, слаботочні лінії, датчики
- 1,5–4 мм² — розетки в житлових приміщеннях
- 4–6 мм² — потужні споживачі, кухонні лінії, бойлер
- 6–10 мм² і більше — ввідний кабель, силові лінії
Якщо взяти клему з діапазоном 0,5–2,5 мм² і спробувати запхати туди провід 4 мм², контакт буде ненадійний, навіть якщо гвинт закручено до упору. І навпаки — тонкий провід у великій клемі теж буде “гуляти” і з часом ослабне.
Перед покупкою подивіться на щиток — скільки і яких перерізів проводів там буде розводитись, і під це підбирайте клеми.
Кількість полюсів і форма клеми
Клеми бувають одно-, дво-, три- і багатополюсні. Для розведення фази на кілька автоматів зручні саме багатополюсні варіанти — не треба городити ланцюжок з окремих перемичок.
Також існують клеми з можливістю нарощування (модульні блоки, які стикуються між собою збоку). Це зручно, коли заздалегідь не відомо, скільки саме точок підключення знадобиться — докупили ще один модуль, приставили до існуючого блоку, і все.
Для заземлення часто беруть окремий тип клем — з жовто-зеленим маркуванням, який неможливо переплутати з нульовою чи фазною шиною навіть випадково.
Номінальний струм і напруга
На корпусі клеми завжди вказано максимальний струм і напругу, на які вона розрахована. Для побутового щитка зазвичай достатньо клем на 24-32А при 400В — цього вистачає для більшості ліній у квартирі чи приватному будинку.
Якщо йдеться про потужніші лінії (наприклад, підключення варильної поверхні на 32-40А), варто брати клеми з запасом, а не впритул до розрахункового струму. Запас в 20-30% від номіналу — нормальна практика, яка убезпечує від перегріву при пікових навантаженнях.
На DIN-рейку чи без
Більшість сучасних клем для щитків монтуються на DIN-рейку 35 мм — це стандарт, під який розраховані практично всі щити заводського виробництва. Перевірте перед покупкою, чи є у клеми кріплення під рейку, особливо якщо берете щось нестандартне чи виготовлене не найвідомішим брендом.
Клеми без кріплення на рейку теж існують — їх використовують у розподільних коробках, невеликих боксах, де DIN-рейки просто немає. Для щитка це, як правило, не варіант.
Типові помилки при виборі
Найчастіша помилка — купівля клем “на око”, без розрахунку перерізу і струму. У результаті в щиток потрапляють клемники, розраховані на менші навантаження, ніж реально йде по лінії.
Друга поширена проблема — економія на бренді. Різниця в ціні між нормальними клемами Wago чи ABB і безіменним аналогом невелика, буквально кілька гривень за штуку. Але якість пластику і контактів у дешевих варіантів часто гірша, а ремонтувати щиток через рік через оплавлену клему набагато дорожче.
Третя помилка — ігнорування маркування. Клеми для нуля, фази і заземлення краще брати різних кольорів (чи хоча б підписувати), щоб через кілька років при обслуговуванні щитка не гадати, де що підключено.
І остання типова ситуація — недостатня кількість клем “про запас”. Щиток краще одразу розраховувати з невеликим запасом місця та клемних з’єднань, бо додавати нову лінію в майбутньому (наприклад, при підключенні кондиціонера чи теплої підлоги) набагато простіше, коли є куди підключитись.
Що вибрати конкретно
Для більшості побутових щитків оптимальний варіант — пружинні клеми серії Wago 221 чи 222 для розподілу нуля й фази, плюс окремі клемні колодки з мідними шинами для заземлення. Це поєднання зручного монтажу, надійного контакту і адекватної ціни.
Якщо щиток промисловий чи з підвищеним навантаженням, краще брати гвинтові клеми відомих виробників (ABB, Schneider, Legrand) з відповідним перерізом і запасом по струму — там надійність важливіша за швидкість монтажу.
Вибір клем для щитка — це не той момент, де варто економити чи брати перше, що трапилось під руку. Переріз проводу, матеріал контактів, номінальний струм і бренд виробника — саме ці чотири параметри визначають, наскільки довго і безпечно пропрацює вся електропроводка в будинку.