36 модулів — це фактично три ряди по 12 модулів, або дві DIN-рейки по 18 (залежно від виробника корпусу). Такий щит вважається одним із найпопулярніших рішень для приватного будинку площею від 100 до 180 квадратів. Не для квартири-студії, і не для маєтку на 400 м² — саме для звичайного будинку з кількома кімнатами, кухнею, санвузлом і, можливо, гаражем чи котельнею.
Якщо коротко: 36 модулів дають простір приблизно на 15-20 автоматичних вимикачів (по одному модулю на однополюсний автомат) плюс місце під УЗО, диференційні автомати, реле напруги, контактор і лічильник (якщо він теж стоїть у щиті, а не виносний).
Скільки груп споживачів можна розвести
Тут головне — не рахувати абстрактно, а прикинути реальні групи в будинку. Стандартна розкладка виглядає приблизно так:
- освітлення першого поверху — 1 автомат
- освітлення другого поверху — 1 автомат
- розетки в кожній кімнаті (зазвичай окремо для великих кімнат, спільно для маленьких) — 3-4 автомати
- кухня, окремо для плити — 1-2 автомати
- бойлер або котел — окремий автомат, часто з УЗО
- пральна машина, посудомийка — окремі лінії з УЗО
- санвузол — окрема група з УЗО
- гараж, підвал, господарські приміщення — 1-2 автомати
- зовнішнє освітлення, ворота, паркан — 1-2 автомати
- кондиціонери — по автомату на кожен блок
Порахуйте — вже виходить 15-18 груп. А ще треба ввідний автомат, загальне УЗО (а краще два — на різні групи), реле напруги на весь будинок або хоча б на найдорожчу техніку. От і виходить, що 36 модулів — це не розкіш, а нормальний робочий мінімум для будинку середнього розміру.
Для якого будинку 36 модулів — це замало
Якщо в проєкті є трифазний ввід (а це часто буває при потужності понад 15 кВт або якщо в будинку планується електроопалення, теплі підлоги великою площею, потужний зварювальний апарат чи майстерня), то щит на 36 модулів може виявитися тісним. Трифазна розводка сама по собі “з’їдає” більше місця — автомати часто трипольні, а це вже по 3 модулі замість одного на кожну групу.
Так само тісно буде, якщо в будинку більше двох поверхів, є мансарда, окрема будівля (лазня, гараж з майстернею, літня кухня) під власним обліком або якщо власник хоче розвести кожну розетку окремою лінією — так роблять деякі перфекціоністи, і це, до речі, не найгірша ідея з точки зору безпеки, просто дорожче і місткіше.
У таких випадках дивляться в бік щитів на 48, 54 або навіть 72 модулі. Або ставлять два щити — головний розподільчий і додатковий на другий поверх чи господарську будівлю.
А коли 36 модулів — це навіть забагато
Для квартири 40-60 м² з газовою плитою (без електроплити і без бойлера, бо є центральне гаряче водопостачання) 36 модулів — це вже із запасом. Там частіше ставлять щит на 12-24 модулі, і цього вистачає з головою. Переплачувати за корпус, який на третину простоюватиме порожнім — сумнівне задоволення, хоча дехто свідомо бере запас на майбутнє (наприклад, планують згодом поставити кондиціонер або перенести кухню).
Для маленького дачного будиночка чи літньої кухні 36 модулів теж перебір — там і 8-12 модулів часто закривають усі потреби: освітлення, кілька груп розеток, автомат на насос.
Що саме займає місце в щиті на 36 модулів
Багато хто рахує тільки автомати на групи і забуває про службові пристрої. А вони теж займають модулі, і часом чимало:
Ввідний автомат — 1-2 модулі (однофазний або двополюсний). Реле контролю напруги (типу RBUZ, Аско, Zubr) — зазвичай 1-2 модулі залежно від моделі і чи є в комплекті контактор. Сам контактор для реле напруги, якщо він окремий — ще 2-4 модулі. Загальне УЗО на ввід — 2 модулі (двополюсне). Диференційні автомати на окремі групи (санвузол, бойлер) — по 2 модулі кожен, і це якщо ставити одразу дифавтомат, а не пару автомат+УЗО. Лічильник — якщо однофазний прямого включення і компактний, може стояти в щиті, займаючи умовно 4-8 модулів, хоча частіше його виносять на окрему панель або взагалі за межі будинку.
Порахуйте суму — і стане зрозуміло, чому “чистих” автоматів на групи лишається набагато менше, ніж здається на перший погляд. З 36 модулів реально під групи споживачів піде десь 20-24, решта — під захисні та комутаційні пристрої.
Однорядний чи багаторядний корпус
36 модулів можна скомпонувати по-різному: три ряди по 12, два ряди по 18, або навіть один довгий ряд, якщо дозволяє простір (рідко використовується в житлових будинках через габарити). Найпоширеніший варіант — саме три ряди по 12, такий щит компактний, зручно монтується в коридорі чи в спеціальній ніші, і до нього легко підвести кабелі знизу або зверху.
Важливо дивитися на глибину корпусу, особливо якщо плануєте ставити дифавтомати чи контактори — вони товщі за звичайні автомати і в дешевих вузьких щитах іноді просто не зачиняються дверцята.
Внутрішній чи зовнішній монтаж
Щити на 36 модулів випускають як у варіанті прихованого монтажу (врізний, у стіну — виглядає акуратніше, але треба штробити або закладати короб ще на етапі будівництва), так і накладного (кріпиться на стіну поверх, простіше монтувати, зручніше при ремонті вже готового будинку). Для новобудови частіше обирають прихований, для реконструкції старого будинку — накладний, бо довбати стіни зайвий раз ніхто не хоче.
Матеріал корпусу теж має значення: пластикові щити (IP41 і вище) підходять для сухих опалюваних приміщень, металеві — якщо щит стоїть у гаражі, підвалі чи взагалі на вулиці, там потрібен вищий клас захисту, від IP54 і вище.
Практична порада перед покупкою
Перш ніж бігти в магазин за щитом на конкретну кількість модулів, варто накидати схему розводки хоча б на аркуші паперу. Виписати всі групи, які плануються, додати службові пристрої, і тільки тоді рахувати модулі. Практика показує: краще взяти щит на 15-20% більше, ніж вийшло за розрахунком. Причина проста — в процесі експлуатації завжди щось додається: то теплу підлогу захотіли в ванній, то другий кондиціонер поставили, то зарядку для електромобіля в гаражі вирішили провести окремою лінією. А переробляти вже змонтований щит, коли він забитий під зав’язку — задоволення нижче середнього, доводиться або міняти корпус повністю, або городити другий щит поруч, що виглядає не дуже естетично і незручно з точки зору обслуговування.
Щит на 36 модулів — це той середній варіант, який у більшості випадків закриває потреби звичайного одноповерхового чи двоповерхового будинку без надмірностей типу теплих підлог на весь будинок чи виробничого обладнання. Для будинку з трифазним вводом, великою площею чи підвищеними вимогами до розділення груп краще одразу дивитися в бік більшої кількості модулів — це дешевше зробити один раз, ніж перегороджувати щитову через рік-два після заїзду.